Багату історію має Турківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Будівництво приміщення, в якому знаходиться школа, почалося у 1926 році на пожертви громадян. Частково коштами допомагала рада міста. Вона здійснювала і організаторську роботу. Всі матеріали на будівництво школи постачали тягловою силою. Населення міста, яке мало коней, повинно було відробити певну кількість днів на будівництві. Школа зводилась довго. Закінчилося будівництво у 1932 році. До 1939 року вона була семирічною школою. В ній навчалось 14 комплектів чоловічих класів, 14 – жіночих. Навчання проводилось окремо. Був один кабінет, у якому розміщувалась наочність по всіх навчальних предметах. Вивчали польську, русинську мови, рахунки, дроби, рідний край, рисунки, співи, руханку (фізкультуру). Обов’язковим предметом було вивчення релігії.

   Учні-поляки під час уроків релігії відвідували костьол, учні-українці – церкву. Навчання проводилось польською мовою. Підручники купувалися батьками і коштували надзвичайно дорого. Щоб українська молодь не могла одержати освіту, штучно підвищувалися ціни на підручники українською мовою. Якщо  підручник для середньої школи польською мовою коштував 1 злотий, то підручник українською – 7,5 злотих. Широко практикувалося в школі фізичне покарання учнів. В 1939 році тут працювали вчителі Маркова, Щепкова, Кондратова, Петриківна, Шеремета. Дані вчителі закінчили вчительську семінарію. Діти селян і ремісників школу не відвідували.

  За ініціативою українських вчителів під час війни в різних приміщеннях міста працював один навчальний рік (1942-1943) молодший клас. В класі було 8-12 учнів, 4 лави.

  Під час війни в 1943-1944 роках в приміщенні школи знаходився військовий шпиталь для німців.

                    

Школа після війни            

     Вже в перші роки після визволення від фашистської окупації почали працювати середня, неповна середня і початкові класи. На 1 січня 1948 року в школах міста навчалось 933 учнів. Невелика кількість учнів в ці роки пояснюється тим, що в період окупації було знищено велику кількість населення.

      Зі спогадів перших випускників, школа після війни була відкрита в жовтні 1944 року, в ній у 8-му класі навчалося до 50-ти учнів. Але багатьох забрали в армію, тому 10-й клас закінчили лише 8 учнів. Пригадують вони довгі дерев’яні парти, за якими сиділо по 4 дітей. Вивчали ці ж предмети, що й тепер, але дуже мало було вчителів-спеціалістів. Окремі предмети читали вчителі, які не мали відповідної підготовки. Приїхали вчителі  зі східних областей України. Серед них – Тамара Костянтинівна Якименко, яка викладала українську мову та літературу, Ольга Іванівна Павук – вчитель історії, Клавдія Марківна Трачук – вчитель російської мови та літератури, Дебрівна Олександра Степанівна – вчитель хімії, Шевчук Олександра Федорівна.

      Школа майже не була забезпечена наочними приладами, не було підручників, зошитів. Їх виготовляли з газет та старих документів.

      Випуск 10-го класу 1947 року був у такому складі: Кузьмин А.М.,  Тисовська С.О., Бобівська В.А., Писанчин Т.П., Писанчин Р.М., Салій О., Кавалерська Л., Балановський П.І..

     Всі учні першого випуску здобули вищу освіту ( 7 з них – вчителі, 1 – лікар).

 

                                    

 Турківська школа №1- це найвідоміший і та один з найстаріших навчальних закладів нашого району. Більша частина населення м. Турки є випускниками нашого навчального закладу. Наші випускники працюють у державних закладах, викладають в університетах, лікують людей. Варто відзначити таких випускників як Герич Ігор Дионізович – хірург, доктор медичних наук, професор Львівського національного медичного університету; Ільницький Микола Іванович – доктор філософських наук, поет, літературознавець, критик; Яворський Михайло Степанович – професор  Львівського МАУП; Ільницький Іван Григорович – професор Львівського медичного університету; Білинський Йосип Йосипович – доктор технічних наук, професор, завідуючий кафедрою електроніки Вінницького технічного університету; Яворський Віктор Теофілович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри хімії і технології неорганічних сполук Львівської “Політехніки”; Полюга Вікторія – кандидат філософських наук. Якщо заглянути в історичне минуле школи, варто відзначити, що протягом 87-ми років свого існування школа практично не зазнала змін. Побудована за кошти громади міста. Кожен мешканець Турки, який мав на господарці коня, возив цеглу та камені для будівництва школи. Спочатку тут були гімназійні класи, хлопці та дівчата навчалися окремо. Варто відзначити зручне географічне розташування під горою Шименка в центрі міста, що було і є вигідним для всіх учнів. Порівнюючи з іншими школами району важливо вказати, що вона віддалена від центральної дороги, що забезпечує безпеку учнів, вчителів, технічного персоналу та батьків.

До проведення централізованого опалення в школі не дотримувались належного температурного режиму. Учні та вчителі часто хворіли на сезонні захворювання. Проте і зараз, коли школа опалюється газом, протягом навчального року значна кількість учнів хворіє.

За весь період існування школи (з 1930 року) у школі не проводився капітальний ремонт. І тільки залучаючи громаду та завдяки спонсорській допомозі було замінено вікна в спортзалі та двері у деяких класних кімнатах. Для збереження здоров’я учнів були проведені енергозберігаючі заходи, школа взяла участь у проектах:

1. "Покращення  умов надання освітніх послуг для громади  м. Турка. Першочергові заходи по капітальному ремонту та енергоефективності" УФСІ;

2. "Заміна перекриття даху " Фонд регіонального розвитку”